Тиждень дитячого читання 2012 .

Тиждень дитячого читання - це справжнє свято, як для дітей, так і для інших користувачів бібліотеки та любителів книги.
1 день. Відкриття дитячого читання. День відкритих дверей "На гостину до бібліотеки".

 

2 день. Посвята в читачі бібліотеки. Кожної весни в бібліотеці – філії с. Негрово проходить посвята в читачі учнів перших класів. Травень цього року не став виключенням . Наймолодші учні класу отримали свої читацькі квитки. Діти з задоволенням ознайомилися з мешканцями книжкового королівства , вивчили чарівні бібліотечні слова, взяли участь у конкурсах, вікторинах та забавах, читали вірші про книгу.

3 день. Конкурс любителів поетичного слова

«Тарасові твори – сяють як зорі»

4 день. Веселий конкурс «Цей дивовижний пташиний світ»

 Використовуючи книги та комп'ютер, діти готувались до конкурсу. Розповідали скоромовки про пташок, відгадували причини, з яких птахи залишили рідні краї і полетіли у вирій, готували розповіді про життя зимуючих птах, відповіді на вікторину.

 

 

5 день. Конкурс кращого читача «Читай як я, читай краще мене» Про свої улюблені книги діти розповідали так,ніби самі стали героями книг. Доповненням були і малюнки, і вірші написані під враженням прочитаного.

Перемогу здобули:Батрин Іван, який презентував книгу Туве Янсона «Країна Мумі-тролів», Васько Ангеліна, – книгу Л. Вороніна

«Таємниця Пурпурової планети». 

6 день.

Екскурсія дошкільнят.

У царстві мудрості історії і тиші
Проходять ваші весни і літа.
Надворі вітер зелень віт колише,
А потім жовте листя обліта.
На стелажах - дитячі сни казкові,
І пристрасті, і муки, і пісні,
І спалахи великої любові.
І море знань, і сяйво муз, і сміх.

Бібліотека – це відчинені двері в широкий світ, варто лише переступити поріг, щоб отримати різноманітну інформацію.

Спостерігаючи за дітьми в бібліотеці,я прийшла до висновку, що краще дитина сприймає книгу через наочність. І тому вирішила перш за все працювати над покращеннямбібліотечного простору та організацією книжкової виставки.

Гарна бібліотека є книжковим відображенням Всесвіту”, - говорив відомий вчений – бібліотекознавець М.Рубакін. Тож слід пам’ятати, що відкриваючи перед дитиною двері бібліотеки,ми ніби даруємо їй Всесвіт. Кожен маленький читач, переступивши поріг бібліотеки, попадає в світ дитинства, книги, читання. Його чекають кольорові книжки, цікаві картинки та книжкові виставки.

Тому я розпочала роботу з маленькими читачами із знайомства з бібліотекою – грою-мандрівкою по бібліотеці.Розповіла дітям, що в бібліотеці живуть тисячі мовчазних мудреців,їхніх друзів, які називаються книгами. Далі розповіла про особливості бібліотеки, знайомила дітей з правилами користування книгою , бібліотекою, запропонувала переглянути книги, виставлені на виставці “Чарівний світ казки”.

Протягом тижня пройшла акція,

«Приведи друга до бібліотеки», під час якої активні користувачі залучили до бібліотеки і своїх ровесників.

Мета: зробити так, щоб діти поспішали до бібліотеки на зустріч з доброю книгою не лише під час весняних канікул, a й протягом усього життя.

 

Печера біля с.Негрово

Історія села Негрово.

Село Негрово - одне з мальовничих сіл району. Розміщено на крайньому заході Іршавщини з південного боку пасма гір Гат, які є підніжжям Вигорлат-гутинських гірських хребтів Карпатських гір.
    Писемних документів про виникнення села не знайдено. Проте можна стверджувати, що воно виникло на трьох пагорбах у лісистій місцевости в XVI столітті. Поселенці - селяни, які брали участь у селянській , антифеодальній війні 1514 року під проводом Дьердя Дожі. Вцілілі селяни - повстанці після придушення повстання угорським урядом знайшли свій притулок у лісах і на пагорбах під Гатом.
   Як і селяни Доробратова та Арданова, негрівські мешканці брали активну участь у національно-визвольній війні проти Габсбургів у 1703 - 1711 роках. після поразки у визвольній війні село передано австрійськими воастями графам Шенборнам-Бухгеймам. Однак в істориків є багато підстав вважати, що місцевість, де знаходться сучасне село Негрове, в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н. е. населяли племена (можливо, це і наші предки), які користувалися металевими й бронзовими знаряддями праці і тогочасною зброєю.
   У квітні 1963 року при проведенні земляних робіт у садибі Андрія Чепака було знайдено брогзовий скарб на глибині 50 см. Це були три цілі, неушкодженні шаблі й одна зламана. Її пошкодили під час проведення земляних робіт. Усі чотири шаблі належать до литовського типу. Цей скарб описав і дослідив місцевість відомий історик-археолог Закарпаття Степан Іванович Пеняк. Але це не перша бронзова знахідка в цій місцевості.
   Село багате на корисні копалини. На його землях добувають будівельний камінь. У надрах землі на глибині 200 метрів є поклади камяної солі. Шар солі дкже значний - близько 800 метрів. На околицях села геологи відкрили і промисловий газ. Це одна свердловина, але вона закрита бетономм. Є в цій місцевости і соляні криниці, наповнені ропою, а також буре вугілля та нафта.
   Всі урочища, які належать селу, мають назви словянсько-українські, як, наприклад, Солотвина, Камянка, Долина та інші.
   У селі багато плантацій садів і вмноградників. 1864 року побудовано церкву православного віроспловідання, у селі була початкова школа, три корчми. половина населення - єврейської національності. 1944 року фашисти вивезли єврейське населення в Освєнцім.
   Тепер у селі є сільська рада, до якої належить 334 дворо-господарства. Працює школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, приватні й кооперативні крамниці, клуб, бібліотека.
   назва села Негрове, очевидно, пішло від великого забруднення вулиць, їх запиленості та великого болота. коли влітку людина проходила селом, то від куряви чорніла, ставала подібна до негра. Дуже довгий період село було ізольовано від навколишнього світу. Не було до нього шляхів із твердим покриттям. якщо селяни збиралися в місто, то брали із собою навіть запасне гумове взуття. Від цього, певно, й назва села.

Печера біля с.Негрово

Землі навколо вулканічного хребта Гат (Хат), що простягається від Мукачева до Іршави, вже з давних давен були обжиті людьми. Навколо цих невисоких гір знайдено чимало городищ різного віку, а в самих горах відомо кілька печер антропогенного походження. Можливо, вони ровесники тих давніх культур, а може виникли всього кілька століть назад.

Про одну з них в інтернеті згадувалось як про катакомбну церкву. Знаходиться вона біля села Негрово, Іршавського району.

Час виникнення печери невідомий, як і її призначення. Є версія, що це була шахта для видобутку корисних копалин. Поблизу є село Мідянка. Дехто вважає, що назва походить від "мідь", і ніби-то саме її тут і видобували. Але, наскільки мені відомо, покладів міді в цих краях нема, а назва сусіднього села цілком імовірно походить від "мед", по-місцевому "мід". Та й стіни, як для шахти, оброблені занадто акуратно і порода більше схожа на звичайний туф.

Можливо вона була видовбана для схованки на випадок нападів кочівників. Крім того, селяни згадують, що в ній переховувались люди під час Другої світової.

І, нарешті, дехто вважає, що там жили монахи-схимники, або, що там була невеличка церковця. Зокрема, в цьому переконаний вчитель історії Синишин Михайло Іванович, який любязно погодився показати нам цю місцину. Два короткі відгалуження від одного з коридорів він називіє келіями. А загальний план ходів йому нагадує хрест. Приблизний план можна бачити на малюнку.

До печери колись вели два входи. Зараз один із них завалений камінням. Інший вхід ззовні виглядяє дуже вузьким. Він і справді невисокий, бо його замулило листям і землею, але в глибині коридорів можна стояти майже не згинаючсь. Та перші метри таки доводиться долати накарачках.

Даігональний хід, як і два інших, закінчується тупиком. І тут всюдисуще сміття...

Паралельні коридори закінчуються неглибокими калюжами. Навесні, напевно, тут більше води. Жодної живності я в ній не помітила.

Прямі коридори з`єднуються між собою перемичкою із "порогом".

Завалений вхід. Вигляд зсередини.

На стінах і стелі добре видно сліди від знарядь, якими довбали камінь

Одна з "келій". Завалена брилами каміння і сміттям.


Друга більш охайна і в ній є навіть "крісло".


На стінах у багатьох місцях є виїмки. Напевно, колись туди вкладали свічки.

Другий коридор також закінчується калюжою.

Верхівка гори над печерою вся зрита ямами.

Тут діють десятки "приватних" нелегальних кар`єрів для видобутку плиток андезиту, яким так зручно облицьовувати стіни і паркани. У навколишніх селах існує своя ієрархія серед "геологів", свої ділянки. Причому андезит буває сірим, а буває іржавим. Сірий вважається кращим. Через ці копанки нищиться ліс, підкопуються дерева, порушується структура грунту. Вантажними машинами довкола проторені численні колії. Але лісники всього цього ніби не помічають. Незабаром через таку стихійну "кар`єрну" діяльність може зникнути і відвідана нами печера, і печера біля Арданова, і відоме Арданівське городище X-VII i IV-III ст. до н.е.

Купи добутого каменю на продаж можна побачити практично біля кожної хати.

Сумно. Але у місцевих жителів завжди є виправдання: а що робити, коли держава, така-сяка, не забезпечує робочими місцями? Так само і з лісом, і з безмірним видобутком гальки із Тиси... Людина завжди шукає легких шляхів і швидкого збагачення. Така вже її природа.

Історія бібліотеки.

Думки, що хвилюють віками.
Ведуть нас в незнане книжки,
Розрадять коли нам не легко.
Для нас зберігає їх довгі роки-бібліотека.

Бібліотека-це невеличка кімната, де живе тисяча, а то й більше мовчазних мудреців. Кожен час від часу заходить сюди, щоб порадитися зі своїми мудрими та вченими друзями. А вони в усьому раді допомогти. Спочатку в селі не було бібліотеки, а була хата-читальня в 1948 р. Розміщена при сільраді, завідував хатою-читальнею Химинець І. П. У 1952р. була відкрита бібліотека, в якій нараховувалось 2052 примірників книг.У 1961 бібліотеку перенесено в церковну фару. Бібліотека займала 52 кв.м., фонд становив 8061 примірників книг,читачів 751. Завідувала бібліотекою Волонтир Ярослава потім Мачарко Магдалина, Мигович Марія Михайлівна. У 1970 р. прийняла бібліотеку Максим-Кобаль Софія Василівна. Бібліотека була розміщена у пристосованому приміщенні, не опалювалась, підлога була глиняна, яку кожного тижня перед вихідними змащували глиною. Там пропрацювала два роки. В селі громадським методом розпочали будівництво сільського клубу із саману. У 1972р. добудували приміщення там і зайняла бібліотека одну кімнату 35 кв. м. До того, щоб перенести літературу прийшлося багато попрацювати-"згодує зав. бібліотекою Кобаль С, В, допомагала в штукатурці стін, заготовляла доски для підлоги, покраска вікон та дверей". Одним словом всі роботи проводилися своїми силами. Коли вже приміщення було готове для перевезення книг, а полиць нема.У цьому допоміг зав. відділом культури Кобаль В. В.та зав. районною бібліотекою Карабиньош Д. І.,  їздила в Ужгород, там і робила заказ і привозили полиці. Книжковий фонд у 1978 р. становив 8165 книг. В основному це була література галузева з передовим досвідом, одним словом застаріла, непрофільна, дублетна.Списано книг за 1978 р-1758 примірників. Під час централізації сільська бібліотека перейменовано у бібліотека-філіал с. Негрово №44. Що змінилося? При районній бібліотеці відкрито відділ комплектуванняю Відділ вивчав запити сільських бібліотек, покращилося надходження літератури. Протягом 1979р. прибуло 848 примірників книг в тому числі 400 примірникув журналів. В основному більше літератури прибувало на російській мові. Вся робота бібліотеки була спрямована між робітниками радгоспу,створені пересувки на тваринницькій фермі,пункти видачі в ланках, до речі радгосп виділив гроші для придбання літератури і періодики. Разом із клубом створено агітбригаду. яка обслуговувала пртягом літнього періоду в полі робітників. Залучали бібліотекарів і до роботи в радгоспі. Сільська бібліотека-філія с. Негрово маючи все для роботи разом з активом села проводила різні масові заходи,видавала довідки до політ занять. При бібліотеці проводились школи передового досвіду. Залучено до читання у 1989р. -1044 читачів і книговидача - 21400 примірників книг. За 1989р. прибуло літератури -1007 примірників книг в тому числі журналів 466, дитячих -132 примірники. У 2003 р.  у бібліотеці проведено газ.У 2006 р. зав.бібл.-філіалом Кобаль С. В. пішла на пенсію, а на заміну не прийшла Балога Л. Ф.

Протягом 2011 року відбулася цікава подія для бібліотеки –філіал с. Негрово. Завдяки активізації інформаційних технологій, в бібліотеці функціонує пункт вільного доступу до мережі Інтернет.

Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Сьогодні у нас є ще один друг і помічник – комп`ютер. Наша бібліотека може пишатися тим, що має 2 комп`ютери. Тепер ми обслуговуємо широке коло читачів, навіть  з особливими вадами здоров`я.  Користувачі одержали можливість доступу до Глобальної інформаційної мережі . Вільний доступ до інформації особливо актуальне завдання сьогодення. Є користувачі які мають доступ до інформації і тих, хто цього доступу немає. За таких умов рівні можливості всім громадянам надає саме бібліотека. Послугами мережі Інтернет можуть скористатися всі бажаючі. Поряд з іншими цією послугою користуються читачі з особливими потребами, безробітні.У жовтні у бібліотеці проведено «День відкритих дверей для людей з обмеженими можливостями та безробітніх». Користувачі дуже задоволені, що для них є така можливість.   При бібліотеці я розпочала навчання усіх бажаючих за допомогою програми Skype та електронної пошти. Завдяки Інтернет у нас бібліотекарів зявилася можливість запровадити нові форми роботи. До переліку традиційних форм додалися: бібліотечний лабіринт»Подорож мережею Інтернет», Інтернет-огляд «Корисні поради Інтернет_мандрівникам» та ін..

 

 

 

 

.



Відкриття пункту вільного доступу до мережі Інтернет.