пʼятниця, 26 жовтня 2012 р.

ПІД МЕЛОДІЮ ВЕЛИКОГО ДЗВОНУ
26 жовтня 1944 року Негрово було звільнено від окупантів радянськимисолдатами. Вже через кілька днів десятки його жителів записалися добровольцями до лав Радянської армії. Не минулой півроку, як у селоодна за одною чорною звісткою приходять 9 похоронок. Тривожно гуділи дзвони, розносячисумні звістки по оселях негрівчан.
Майже через сім десятиріч, знову над Негровом подавав голосвеликий дзвін. Дванадцять разів з інтервалом у хвилину линув голос пам’ятідо відкриття меморіальної стели у пасмурному осінньому небі над непокритими головами учнів місцевої школи, вчителів, активу села і керівництва сільради.

Разом із двома старшокласниками сільський головаВасиль Данканич розрізає стрічку і під мелодію пісні “Степом, степом…” знімає покривало із стели. До підніжжя плити із чорного мармуру, на якійвикарбувані імена полеглих у бояхта померлих у госпіталях від ран − Василя Федоровича Бабинця, Івана Івановича Горвата, Андрія Васильовича Ломаги, Андрія Петровича Максима, Івана Михайловича Мисли, Михайла Михайловича Мисли, Луки Михайловича Обіцького, Василя Івановича Стеця, Василя Васильовича Чепака, учасники урочистої церемонії відкриття покладають квіти, запалюють свічки. В їх числі і керуючий справамирайради, депутат райради від Негрівської територіальної громади Євген Свириденко. Настоятель місцевого православного храму о. Павло Яким освятив відкритийпам
ятник, а історик А.В. Олашин розповів землякам про історію тих буремних років.
Кожен із виступаючих віддав данину шаніі нині покійному депутату сільської ради, ініціатору І.І.Поповичу.І багато в чому організатору побудови і встановлення пам
ятникавоїнам-добровольцям із Негрова. Пам’ятник звели за спонсорської допомоги депутатів райради.
У похмуре осіннє небо зринали слова і мелодіяГімнуУкраїни, під які і завершилася урочиста церемонія.

 
alt























alt




















alt




 





alt











alt

















 



четвер, 27 вересня 2012 р.

Година малюка

Година малюка "Читайте усюди і завжди".

Перегорнути сторінки дитячих журналів, малюки можуть просто неба.

четвер, 26 липня 2012 р.

Гра -важливий елемент бібліотечного заходу.

Ігри в бібліотеці активізують читання, стимулюють їх звернення до художньої, науково – пізнавальної, довідкової літератури, розвивають логічне мислення.




четвер, 19 квітня 2012 р.

Профорієнтаційна година на тему "Сто доріг - одна твоя" з учнями 9 класу.

Світ професій - складний та захоплюючий. Зорієнтуватись в ньому інколи дуже важко, усім  властиво планувати своє життя ,вирішувати багато питань, повязаних з вибором професїі, знайти свою дорогу в житті - дуже нелегко. Одні обирають її для себе ще з дитинства, інші все життя шукають та не знаходять, саме тому потрібно добре усвідомлювати як важливо обрати професію до душі, щоб вона не стала тягарем, а задоволенням.            "Якщо ви вдало оберете професію і докладите до нього душу, то щастя саме знайде вас".
                                                           Ч.   Дарвін.                                          
Учнів найбільше зацікавила інформація про світ професій та спеціальностей, актуальних на нинішньому ринку праці; навчальні заклади, що здійснюють професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації; вимоги, які висуває професія до особистості.
Я впевнена, що надана інформація у майбутньому допоможе багатьом з них знайти "свою" професію, повніше розкрити і використати духовний,творчий та інтелектуальний потенціал.



субота, 31 березня 2012 р.

Тиждень дитячого читання 2012 .

Тиждень дитячого читання - це справжнє свято, як для дітей, так і для інших користувачів бібліотеки та любителів книги.
1 день. Відкриття дитячого читання. День відкритих дверей "На гостину до бібліотеки".

 

2 день. Посвята в читачі бібліотеки. Кожної весни в бібліотеці – філії с. Негрово проходить посвята в читачі учнів перших класів. Травень цього року не став виключенням . Наймолодші учні класу отримали свої читацькі квитки. Діти з задоволенням ознайомилися з мешканцями книжкового королівства , вивчили чарівні бібліотечні слова, взяли участь у конкурсах, вікторинах та забавах, читали вірші про книгу.

3 день. Конкурс любителів поетичного слова

«Тарасові твори – сяють як зорі»


4 день. Веселий конкурс «Цей дивовижний пташиний світ»

 Використовуючи книги та комп'ютер, діти готувались до конкурсу. Розповідали скоромовки про пташок, відгадували причини, з яких птахи залишили рідні краї і полетіли у вирій, готували розповіді про життя зимуючих птах, відповіді на вікторину.


 
 
5 день. Конкурс кращого читача «Читай як я, читай краще мене» Про свої улюблені книги діти розповідали так,ніби самі стали героями книг. Доповненням були і малюнки, і вірші написані під враженням прочитаного.

Перемогу здобули:Батрин Іван, який презентував книгу Туве Янсона «Країна Мумі-тролів», Васько Ангеліна, – книгу Л. Вороніна

«Таємниця Пурпурової планети». 


6 день.
Екскурсія дошкільнят.

У царстві мудрості історії і тиші
Проходять ваші весни і літа.
Надворі вітер зелень віт колише,
А потім жовте листя обліта.
На стелажах - дитячі сни казкові,
І пристрасті, і муки, і пісні,
І спалахи великої любові.
І море знань, і сяйво муз, і сміх.


Бібліотека – це відчинені двері в широкий світ, варто лише переступити поріг, щоб отримати різноманітну інформацію.







Спостерігаючи за дітьми в бібліотеці,я прийшла до висновку, що краще дитина сприймає книгу через наочність. І тому вирішила перш за все працювати над покращеннямбібліотечного простору та організацією книжкової виставки.
Гарна бібліотека є книжковим відображенням Всесвіту”, - говорив відомий вчений – бібліотекознавець М.Рубакін. Тож слід пам’ятати, що відкриваючи перед дитиною двері бібліотеки,ми ніби даруємо їй Всесвіт. Кожен маленький читач, переступивши поріг бібліотеки, попадає в світ дитинства, книги, читання. Його чекають кольорові книжки, цікаві картинки та книжкові виставки.






Тому я розпочала роботу з маленькими читачами із знайомства з бібліотекою – грою-мандрівкою по бібліотеці.Розповіла дітям, що в бібліотеці живуть тисячі мовчазних мудреців,їхніх друзів, які називаються книгами. Далі розповіла про особливості бібліотеки, знайомила дітей з правилами користування книгою , бібліотекою, запропонувала переглянути книги, виставлені на виставці “Чарівний світ казки”.







Протягом тижня пройшла акція,

«Приведи друга до бібліотеки», під час якої активні користувачі залучили до бібліотеки і своїх ровесників.

Мета: зробити так, щоб діти поспішали до бібліотеки на зустріч з доброю книгою не лише під час весняних канікул, a й протягом усього життя.

 

четвер, 12 січня 2012 р.

Історія села Негрово.

Село Негрово - одне з мальовничих сіл району. Розміщено на крайньому заході Іршавщини з південного боку пасма гір Гат, які є підніжжям Вигорлат-гутинських гірських хребтів Карпатських гір.
    Писемних документів про виникнення села не знайдено. Проте можна стверджувати, що воно виникло на трьох пагорбах у лісистій місцевости в XVI столітті. Поселенці - селяни, які брали участь у селянській , антифеодальній війні 1514 року під проводом Дьердя Дожі. Вцілілі селяни - повстанці після придушення повстання угорським урядом знайшли свій притулок у лісах і на пагорбах під Гатом.
   Як і селяни Доробратова та Арданова, негрівські мешканці брали активну участь у національно-визвольній війні проти Габсбургів у 1703 - 1711 роках. після поразки у визвольній війні село передано австрійськими воастями графам Шенборнам-Бухгеймам. Однак в істориків є багато підстав вважати, що місцевість, де знаходться сучасне село Негрове, в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н. е. населяли племена (можливо, це і наші предки), які користувалися металевими й бронзовими знаряддями праці і тогочасною зброєю.
   У квітні 1963 року при проведенні земляних робіт у садибі Андрія Чепака було знайдено брогзовий скарб на глибині 50 см. Це були три цілі, неушкодженні шаблі й одна зламана. Її пошкодили під час проведення земляних робіт. Усі чотири шаблі належать до литовського типу. Цей скарб описав і дослідив місцевість відомий історик-археолог Закарпаття Степан Іванович Пеняк. Але це не перша бронзова знахідка в цій місцевості.
   Село багате на корисні копалини. На його землях добувають будівельний камінь. У надрах землі на глибині 200 метрів є поклади камяної солі. Шар солі дкже значний - близько 800 метрів. На околицях села геологи відкрили і промисловий газ. Це одна свердловина, але вона закрита бетономм. Є в цій місцевости і соляні криниці, наповнені ропою, а також буре вугілля та нафта.
   Всі урочища, які належать селу, мають назви словянсько-українські, як, наприклад, Солотвина, Камянка, Долина та інші.
   У селі багато плантацій садів і вмноградників. 1864 року побудовано церкву православного віроспловідання, у селі була початкова школа, три корчми. половина населення - єврейської національності. 1944 року фашисти вивезли єврейське населення в Освєнцім.
   Тепер у селі є сільська рада, до якої належить 334 дворо-господарства. Працює школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, приватні й кооперативні крамниці, клуб, бібліотека.
   назва села Негрове, очевидно, пішло від великого забруднення вулиць, їх запиленості та великого болота. коли влітку людина проходила селом, то від куряви чорніла, ставала подібна до негра. Дуже довгий період село було ізольовано від навколишнього світу. Не було до нього шляхів із твердим покриттям. якщо селяни збиралися в місто, то брали із собою навіть запасне гумове взуття. Від цього, певно, й назва села.

Печера біля с.Негрово







Землі навколо вулканічного хребта Гат (Хат), що простягається від Мукачева до Іршави, вже з давних давен були обжиті людьми. Навколо цих невисоких гір знайдено чимало городищ різного віку, а в самих горах відомо кілька печер антропогенного походження. Можливо, вони ровесники тих давніх культур, а може виникли всього кілька століть назад.




Про одну з них в інтернеті згадувалось як про катакомбну церкву. Знаходиться вона біля села Негрово, Іршавського району.





Час виникнення печери невідомий, як і її призначення. Є версія, що це була шахта для видобутку корисних копалин. Поблизу є село Мідянка. Дехто вважає, що назва походить від "мідь", і ніби-то саме її тут і видобували. Але, наскільки мені відомо, покладів міді в цих краях нема, а назва сусіднього села цілком імовірно походить від "мед", по-місцевому "мід". Та й стіни, як для шахти, оброблені занадто акуратно і порода більше схожа на звичайний туф.

Можливо вона була видовбана для схованки на випадок нападів кочівників. Крім того, селяни згадують, що в ній переховувались люди під час Другої світової.


І, нарешті, дехто вважає, що там жили монахи-схимники, або, що там була невеличка церковця. Зокрема, в цьому переконаний вчитель історії Синишин Михайло Іванович, який любязно погодився показати нам цю місцину. Два короткі відгалуження від одного з коридорів він називіє келіями. А загальний план ходів йому нагадує хрест. Приблизний план можна бачити на малюнку.



До печери колись вели два входи. Зараз один із них завалений камінням. Інший вхід ззовні виглядяє дуже вузьким. Він і справді невисокий, бо його замулило листям і землею, але в глибині коридорів можна стояти майже не згинаючсь. Та перші метри таки доводиться долати накарачках.



Даігональний хід, як і два інших, закінчується тупиком. І тут всюдисуще сміття...




Паралельні коридори закінчуються неглибокими калюжами. Навесні, напевно, тут більше води. Жодної живності я в ній не помітила.


Прямі коридори з`єднуються між собою перемичкою із "порогом".




Завалений вхід. Вигляд зсередини.



На стінах і стелі добре видно сліди від знарядь, якими довбали камінь




Одна з "келій". Завалена брилами каміння і сміттям.


Друга більш охайна і в ній є навіть "крісло".


На стінах у багатьох місцях є виїмки. Напевно, колись туди вкладали свічки.




Другий коридор також закінчується калюжою.


Верхівка гори над печерою вся зрита ямами.



Тут діють десятки "приватних" нелегальних кар`єрів для видобутку плиток андезиту, яким так зручно облицьовувати стіни і паркани. У навколишніх селах існує своя ієрархія серед "геологів", свої ділянки. Причому андезит буває сірим, а буває іржавим. Сірий вважається кращим. Через ці копанки нищиться ліс, підкопуються дерева, порушується структура грунту. Вантажними машинами довкола проторені численні колії. Але лісники всього цього ніби не помічають. Незабаром через таку стихійну "кар`єрну" діяльність може зникнути і відвідана нами печера, і печера біля Арданова, і відоме Арданівське городище X-VII i IV-III ст. до н.е.


Купи добутого каменю на продаж можна побачити практично біля кожної хати.





Сумно. Але у місцевих жителів завжди є виправдання: а що робити, коли держава, така-сяка, не забезпечує робочими місцями? Так само і з лісом, і з безмірним видобутком гальки із Тиси... Людина завжди шукає легких шляхів і швидкого збагачення. Така вже її природа.